Базальтові стовпи на Рівненщині - диво, створене природою

Унаслідок світової пандемії внутрішній туризм отримав новий ковток повітря. Адже найбільш популярні “європейські” напрямки дотепер закриті для українців (ну, хіба за винятком кількох країн). Тому відповідь на питання “що ж робити, коли наступають вихідні, а душа і тіло прагнуть подорожей?” є доволі простою. Ви правильно подумали - час досліджувати Україну!

То була наша друга експедиція західним регіоном, і на цей раз головною героїнею стала Рівненська область. При підготовці до поїздки ми, ясне діло, опрацьовуємо багато інформації, на основі якої і обираємо локації для відвідин. Таким чином, до нашого списку потрапили Базальтові стовпи, які стали четвертою точкою нашого маршруту Рівненщиною.

Недільний ранок. Ми встаємо вдосвіта, адже попереду нелегкий день, і багато часу доведеться провести в дорозі. Вирушаємо з Рівного і рухаємося на північ в сторону Костополя. У такий час дороги пусті, тому майже 60 км долаємо за годину.

А далі - мінімальний квест під назвою “знайди стовпи”, бо кар’єр то ж не один. Є і діючі, і затоплені, і навіть такі, що вже пересохли і заросли деревами та кущами. Людей довкола не було, щоб дізнатися, в якому з них знаходяться потрібні нам високі стовпи, тому вирішили розпочати наше дослідження цієї території з найбільшого із затоплених кар’єрів, що зветься Базальтовим озером. Тим більше, воно чітко підписане на карті.

Базальтове озеро виглядає справді красиво, особливо на фоні осінніх дерев. Його глибина місцями досягає 30 м, а вода славиться своїм смарагдовим відтінком. Цей колір є наслідком гліцеринового складу та великої кількості водоростей, що мешкають на дні. Тут діє офіційна заборона на купання, але в літній сезон такі формальності нікого не спиняють. На одному з берегів навіть помітно невеликий піщаний пляж, що лише підтверджує цей факт. На жаль, сліди відпочивальників помітні і на схилах кар’єру - довкола достатньо сміття.

Ще однією особливістю Базальтового озера є невеликий острівець у формі серця, який прозвали “Островом кохання”. Він розташований недалеко від берега, тому до нього можна легко доплисти. У нас була така ідея, але все ж ми подумали, що листопад не найкраща пора для таких розваг. Шкода, що не взяли з собою човна, тоді такий задум виглядав би більш реальним.

До речі, на схилах озера ми натрапили на базальтові стовпи, але вони були невисокими, тому нічим особливим не вразили. Це було сигналом того, що після споглядання затопленого кар’єру нам слід дослідити інші, щоб все ж побачити те, заради чого ми сюди й приїхали.

До потрібних нам стовпів ми потрапили з другого разу. На щастя, на допомогу нам прийшов працівник кар’єру, який проїжджав дорогою на важкій техніці. Ми скористалися його підказкою та заїхали в діючий кар’єр, де побачили кілька екскаваторів, а спустившись з пагорба донизу - височенні базальтові стовпи.

Тут би вартувало розповісти про них трохи більше. Розпочнемо з місцевості. Поклади базальту розташовуються в заплаві річки Горинь, що зветься Яновою Долиною. За легендою, саме тут польський король Ян Казимир загубив свій дорогоцінний перстень. Звісно ж, коштовну прикрасу намагалися відшукати, і під час таких пошуків відкопали базальтові стовпи.

У другій половині XIX ст. почалася промислова переробка базальту, проте через ряд війн та потрясінь наступних років роботу призупинили. Але поляки змогли розгледіти потенціал цієї корисної копалини, тому в 1930-х роках тут працювало близько 3 тис. осіб. Подальша ситуація змінювалася відповідно зміні власників - СРСР, нацистська Німеччина, знову СРСР, і врешті решт - незалежна Україна. Станом на сьогодні виробництво базальту здійснюється в обсягах, які здатні забезпечити потреби не лише України, але й Європи.

Вчені вважають поклади базальту в Рівненській області унікальними, адже таких не побачиш у жодному іншому місці планети. Висота стовпів від 1 до 30 м, а їхній вік становить понад 700 мільйонів років. Так як базальт є камнем вулканічного походження, вчені стверджують, що причиною створення стовпів є швидке охолодження лави на поверхні землі та подальший природний розкол на колони. Однією з найважливіших особливостей українського базальту є те, що його можна розколоти на рівні кубики. Саме тому базальтова бруківка з Рівненщини використовувалася для побудови доріг Відня, Парижа, Берліна, Варшави.

Повертаємося в наш час. Ми оцінили навколишню панораму, що відкривається з верхньої частини кар’єру. Трохи емоцій додала можливість вилізти на дах екскаватора - він вже старенький, не працює, але достатньо міцний, щоб витримати чотирьох людей. Взагалі, ландшафт досить цікавий, а ще така локація повинна сподобатися любителям різних закинутих об’єктів, адже кар’єр і техніка, яка знаходиться в ньому, створюють відповідну атмосферу.

Щодо самих стовпів - вони тут набагато вищі, масштабніші, якщо порівнювати з тими, які ми бачили на березі Базальтового озера, тому це місце буде до вподоби тим, хто полюбляє такі-от різні витвори природи. Але наша порада: якщо вже їдете до стовпів, то просто необхідно відвідати ще озеро. Особисто нам затоплений кар’єр видався і красивішим, і цікавішим. Тим більше, що місцеві органи влади мають плани щодо облаштування оглядового майданчику, адже вважають Базальтове озеро однією з туристичних окрас області. А ще обіцяють підлатати дорогу.

Насправді віриться, що ці плани зможуть втілитися в життя. Інтерес до цієї місцевості стрімко зростає - тут знімали сцени відомого українського фільму “Поводир”, а також кліп співачки Руслани. Тому інформаційних приводів для відвідин вистачає. Тож не зволікайте, допоки базальтові стовпи ще не стали мейнстрімом.

Автор тексту: Андрій Рибаков
Фото: Роман Сенишин