«Центріше не буває» або чим славен Богуслав?

Цього тижня команда Discover завершила сезон ознайомчих поїздок з Управлінням туризму КОДА туром у Богуслав. Не без пригод ми дісталися до цілі, і одразу потрапили у вир цікавезних історій про місто від пані Тетяни Володимирівни, що очолює богуславський відділ культури, молоді та спорту соціально-гуманітарного управління. Мешканці на стільки вірять в особливість Богуслава і так про нього розказують, що через кілька хвилин сам віриш у його непростість і силу. Тут усе особливо, бо «по-богуславськи», а саме місто вважають найцентрішим центром України, адже якщо скласти карту України на 4 частини, то точка перетину буде саме в Богуславі. 

Богуславське гранітне оголення

Почали ми не там, де зазвичай починають туристи, але це одразу було «Вау!». Богуславське гранітне оголення – це гранітний острів з валунів, що хаотично розкидані між двома рукавами річки Рось площею 16 гектарів. Потрапити на цей острів можна по тоненькому містку через річку. Влітку граніти слугують шезлонгами для десятків відпочивальників, але ми приїхали в несезон і змогли побачити це унікальне природне творіння віком близько 2х мільярдів років наодинці. Скелі з червоного і сірого граніту досягають у висоту 10-12 м і формують каньйон довжиною 1,5 км. Тут часто можна спостерігати мальовничі річкові пороги, серед яких знаходиться глибока ванна, яку місцеві називають «яма». Глибина в ній сягає 8-10 метрів. Для полегшення занурення у неї навіть прибудували невелику драбину, як в басейнах.

На початку острова встановлено пам’ятник Марусі Богуславці, на місці, де стояла церква, настоятелем якої був її батько. Кажуть, якщо неодруженим потриматися за спідничку Марусі, скоро можна готуватися до весілля. 

На березі серед розкиданого каміння в теплий період утворюється ціле наметове містечко з відпочивальників. На одній з галявин влітку влаштовується фестиваль «Унікальна Богуславщина – перлина Київщини», куди з'їжджаються майстри традиційних промислів з усього регіону (гончарі, ковалі, вишивальниці тощо). 

Також на місцевих скелях можна позайматися альпінізмом, а коли рівень води в Росі дозволяє, на Богуславському оголенні проводяться змагання з екстремальних сплавів на байдарках.

Згодом сюди плануються театралізовані екскурсії, а сам острів планують назвати «Богуславська Січ», адже місто знаходилося на перетині шляхів між 2-ма гетьманськими столицями: Батурином та Чигирином і усі видатні козацькі постаті проходили через Богуслав, а місцевий Свято-Миколаївський монастир слугував козацькою вотчиною.

Вважається, що граніт добре передає енергетику, тому Богуславське оголення прославилося як місце сили. Досі тут збираються старовіри для здійснення своїх обрядів. 

До речі, нещодавно ми з командою відвідали ще одне таке унікальне природне місце на Київщині – Державну резиденцію «Залісся». Чому вам теж потрібно там побувати, читайте у нашій статті.

Гуляючи островом ми наповнилися енергією і відчуттям голоду від запаморочливих запахів з сусіднього заводу продтоварів. Там виготовляється вівсяне печиво і зефір ТМ «Богуславна», які в 2021 році здобули 2 золоті нагороди на міжнародному конкурсі «Favorite Food&Drinks!». Тож далі наша дорога вела до смачнючого обіду в готельно-ресторанному комплексі «Богуславка», а потім в Музей історії Богуславщини.

Музей історії Богуславщини

Сучасний музей історії Богуславщини був створений у 1984 році у приміщенні 1909 року. Пані Тетяна попереджувала нас, що це місце унікальне і аналогів музею в Україні точно немає, але ми не думали, що аж на стільки. Коли нас завели в першу залу, ніхто навіть уявити не міг, що десь тут є таємні двері, через які ми потрапимо в справжній історичний лабіринт з купою залів, підйомів і спусків. Просто неймовірно як на такій, здається, невеликій площі вмістилося близько 2000 експонатів присвячених розвитку території від доісторичних часів до сьогодення. До зали історії первісної доби ми йдемо через кам’яний тунель, де представлені кістки мамонтів, усурійських тигрів, оленів та інших тварин. Виявилося, що під Богуславом в селі Момоти було виявлено одне з найбільших поховань мамонтів! 

У самій кімнаті по періодах представлені артефакти кам’яної, мідної, бронзової, ранньої залізної доби; трипільської, ямної, сарматської, черняхівської, зарубинецької та інших культур. Серед яких, привертає увагу відтворення захоронення заможної жінки зі скіфського племені з пожитками і прикрасами.

Наступна частина присвячена періоду Київської Русі – часу, коли у 1032 році Ярославом Мудрим і був створений Богуслав з цитаделлю. Під час нападу монголо-татар місто дуже постраждало і наступний етап його розквіту припав уже на добу Козаччини. Тут заснували Богуславський полк, у 16 ст укріпили фортецю та утворили Богуславське староство, у місті почали організовувати торги та щорічні ярмарки. У період Козаччини Богуславщина відзначилася участю у повстаннях, зокрема С.Наливайка та гайдамацьких, на її території проходили битви визвольної війни, тут часто бував і писав універсали Б.Хмельницький і навіть приймав антіохійського патріарха. Про це все ми дізналися у відділі «Богуславщина у 13-18 століттях», з якого через черговий коридор потрапили прямісінько до Кайдашевої хати. Саме в Богуславі жив і творив Іван Нечуй-Левицький і саме його земляки стали прототипами героїв твору «Кайдашева сім’я». У відтвореній хаті можна побачити, як виглядала традиційна оселя 18-19 ст, якими речами користувалися в побуті та на свята, дізнатися, чим займалися господарі тощо.

Далі лабіринт привів нас до залів, де були представлені експонати, що демонстрували життя регіону в 19 столітті: предмети побуту, фотографії, документи, книжки тощо. Окремо виділений стенд розповідає про відомих людей, життя яких пов’язане з Богуславом. Серед них І.Сошенко, М.Вовчок, Шолом-Алейхем, І.Нечуй-Левицький, Т.Шевченко, С.Васильченко та інші. Наступні експозиції знайомили нас з життям регіону в 20 ст. І тут теж Богуславський музей відзначився неймовірно атмосферним оформленням частин пов’язаних з сумними подіями Голодомору та сталінського терору. Описувати ті відчуття і мурашки не вийде, треба тільки бачити це на власні очі. 

У останньому залі нам взагалі вдалося застати ексклюзивне дійство – монтаж нової виставки присвяченої столітній історії новорічної іграшки. На цій святковій ноті ми залишили Музей історії Богуславщини і вирушили до Музею народних промислів, що знаходиться в найстарішій будівлі Богуслава – кам’яниці 1726 року. 

Музей народних промислів «Кам’яниця»

За 300 років існування тут знаходилась і школа для єврейських хлопчиків, і синагога, і гестапо і низка інших інституцій. Унікальна архітектура будівлі захоплює навіть затемна, а всередині ми дійсно переконалися, що Богуславщина – край майстрів. Особливо славляться місцеве гончарство, зокрема дибинецька кераміка, ткацтво та вишивка.

На другому поверсі знаходиться виставка робіт майстрів та учнів. Найвідомішим експонатом є створений тут найдовший рушник, на якому виткані визначні позитивні дати з історії Богуславщини. Також в музеї проводяться майстер класи, де навчають традиційним місцевим промислам. Зараз планується реставрація та розширення виставки музею, адже Богуслав має ще багато, що показати. 

Їхали додому ми з стовідсотковою впевненістю, що неодмінно повернемось в Богуслав пізніше, і з думкою про те, скільки ще таких крутих нерозвіданих місць поряд. Після Білої Церкви було так само. Здавалось би, маленька мандрівка – а які неосяжні емоції! 

Текст: Ірина Макуха
Фото: Олена Колеснікова